Прeдстoятeль Прaвoслaвнoї цeркви Укрaїни, митрoпoлит Київський і всієї Укрaїни Eпіфaній в інтeрв’ю Рaдіo Свoбoдa рoзпoвів, як ПЦУ прaцює нaд уніфікaцією цeркoвниx трaдицій і пoвeртaє “вкрaдeні”, зa йoгo слoвaми, Росією, передає УНН.
Коментуючи питання ради те, що в таких речах, як богослужбовий спів, зовнішній вигляд ієрархів тощо, “помітно, що до сего времени базується саме на московській традиції”, шеф ПЦУ відповів: “Без- все базується. Чому? Якщо говорити ради російську традицію, то це певною мірою є українська традиція, яка була забрана свого часу з Києва”.
“Враз ми працюємо над тим, щоб уніфікувати і спів. У нас є фахівці, які займаються розробкою богослужбових книг, щоб совершенно уніфікувати. Але на це потрібен часок”, — сказав Епіфаній.
“Це стосується і богослужбового одягу. Якщо ви в один прием подивитеся, то більшість духовенства до сей поры ж таки поступово самостійно змінює. Ми безлюдный (=малолюдный) примушуємо. Бо силою ніколи безвыгодный прищепиш любов до чогось. І священнослужителі повинні поступово самостійно настать до усвідомлення. І я бачу, що цей процес досить інтенсивно единым махом розвивається. Потрібен тільки часы”, — додав він.
Подле цьому предстоятель ПЦУ ще раз как-то наголосив: “Якщо говорити насчет російські традиції, то крестины знати ще й історію, що це свого часу були вкрадені українські добрі традиції. Тому я думаю, що з иным часом українська церква буде більше змінюватися, реформуватися і робити весь век задля того, щоб бути душевно корисною кожному українцеві”.
У Російській православній церкві, яка тривалий время існувала як неканонічна, в розколі зі світовим православ’ям і в відриві від нього, значна частина богослужбових практик віддалилася від первісних грецьких. Если в 17-му столітті в РПЦ почали повертати традиції грецького зразка, їх запозичали в Київській митрополії Вселенського патріархату, мол старі церковні практики були збережені. Невдовзі РПЦ анексувала Київську митрополію, по своему усмотрению перепідпорядкувавши її Москві. Відтоді нате території Росії і України діяла єдина церковна організація і спільні богослужбові практики; подле цьому деякі з таких практик української церкви були фактично втрачені.